Тетяна Іванівна Нещерет (1931 - 2007)
Народилася Тетяна Іванівна 25 червня 1931р.в с. Халеп'я Обухівського району Київської області в селянській родині.
У 1967 закінчила театрознавчий факультет Київського театрального інституту. На професійну сцену вона прийшла в 1954 році: працювала в театрах м. Кам'янець-Подільський, Артемівськ, Полтава, Луганськ, Дрогобич. Член Спілки театральних діячів України (1958). Майже 40 років віддала Запорізькому обласному українському музично-драматичному театрі, прийшла туди з осені 1965 го.
Зіграла понад 150 ролей сучасного і класичного репертуару, серед них: Наталя - "Наталка Полтавка» І. Котляр-небудь, Аза - "Циганка Аза» М.Старицького, Інгігерда - "Ярослав Мудрий"
І. Кочерги, Кручинина -
"Без вини винуваті "
О. Островського, Белиса - "Закохана витівниця" Лопе де Вега. Відома українська актриса, театрознавець, поетеса, автор статей в енциклопедії сучасної України. Член Національної спілки письменників України (1994).
В літературу прийшла в зрілому віці. Автор збірок віршів "Запізніле освічених ня", "Отчий дім", "Сльози та квіти", "В осені своя краса", "Дівич-гора", "Під крилом Мельпомени", "Повернення", біографічного нарису "Народний артист України Олександр I Король ". Варто відзначити й інші інтереси Т. Нещерет. Вона перекладала поезію інших народів. В її книзі "В осені своя краса" вміщено понад чотирьох десятків перекладів з російської, білоруської, татарської, німецької та інших мов. До речі, окремі твори Т. Нещерет переведені на російську, білоруську, татарською мовами.
На вірші Т. Нещерет написано близько тридцяти пісень, які виконують професійні співаки та любителі. Це пісні: "Дніпро мій", "Вечір" (музика А. Носика), "Матері", "Я люблю тебе" (музика М. Бойовий), "Я бачила, як плакали житі" (музика Л. Костенко, Б. Юрківа), "Пісня про перше кохання", "о, Море" (музика Ю. Коваля), "3імовій вальс" (музика М. Боровик), "Пісня про Запоріжжя", "замріяного Хортиця", "Пісня про солдата", "Розчеши, мама, коси", "Журавлина пісня" (музика І. Пінзура), "Моя любов" (музика С. Ващенко) та інші. Як театрознавець Т. Нещерет широко пропагувала театральне мистецтво. Нею написано чимало статей про театральні колективи та їхні вистави, про роботу акторів і режисерів.
Основні твори:
Запізніле визнання (1988),
Отчий дім (1990),
Сльози і квітні (1992),
В осені своя краса (1995),
Біографічний нарис «Народний артист України Олександр Король» (1995),
Дівич-гора (1998),
Під крилом Мельпомени (2001),
Повернення (2001).
Народилася Тетяна Іванівна 25 червня 1931р.в с. Халеп'я Обухівського району Київської області в селянській родині.
У 1967 закінчила театрознавчий факультет Київського театрального інституту. На професійну сцену вона прийшла в 1954 році: працювала в театрах м. Кам'янець-Подільський, Артемівськ, Полтава, Луганськ, Дрогобич. Член Спілки театральних діячів України (1958). Майже 40 років віддала Запорізькому обласному українському музично-драматичному театрі, прийшла туди з осені 1965 го.
Зіграла понад 150 ролей сучасного і класичного репертуару, серед них: Наталя - "Наталка Полтавка» І. Котляр-небудь, Аза - "Циганка Аза» М.Старицького, Інгігерда - "Ярослав Мудрий"
І. Кочерги, Кручинина -
"Без вини винуваті "
О. Островського, Белиса - "Закохана витівниця" Лопе де Вега. Відома українська актриса, театрознавець, поетеса, автор статей в енциклопедії сучасної України. Член Національної спілки письменників України (1994).
В літературу прийшла в зрілому віці. Автор збірок віршів "Запізніле освічених ня", "Отчий дім", "Сльози та квіти", "В осені своя краса", "Дівич-гора", "Під крилом Мельпомени", "Повернення", біографічного нарису "Народний артист України Олександр I Король ". Варто відзначити й інші інтереси Т. Нещерет. Вона перекладала поезію інших народів. В її книзі "В осені своя краса" вміщено понад чотирьох десятків перекладів з російської, білоруської, татарської, німецької та інших мов. До речі, окремі твори Т. Нещерет переведені на російську, білоруську, татарською мовами.
На вірші Т. Нещерет написано близько тридцяти пісень, які виконують професійні співаки та любителі. Це пісні: "Дніпро мій", "Вечір" (музика А. Носика), "Матері", "Я люблю тебе" (музика М. Бойовий), "Я бачила, як плакали житі" (музика Л. Костенко, Б. Юрківа), "Пісня про перше кохання", "о, Море" (музика Ю. Коваля), "3імовій вальс" (музика М. Боровик), "Пісня про Запоріжжя", "замріяного Хортиця", "Пісня про солдата", "Розчеши, мама, коси", "Журавлина пісня" (музика І. Пінзура), "Моя любов" (музика С. Ващенко) та інші. Як театрознавець Т. Нещерет широко пропагувала театральне мистецтво. Нею написано чимало статей про театральні колективи та їхні вистави, про роботу акторів і режисерів.
Основні твори:
Запізніле визнання (1988),
Отчий дім (1990),
Сльози і квітні (1992),
В осені своя краса (1995),
Біографічний нарис «Народний артист України Олександр Король» (1995),
Дівич-гора (1998),
Під крилом Мельпомени (2001),
Повернення (2001).
